Ващенко Алевтина
Спокусливий, розбещений, доступний або Львів, про який ви ще не чули...
У цій справі поганих не буває. Бувають дорогі, дуже дорогі і дешевші, вищого класу чи прості трудівнички, ті, кому приносить задоволення їхня справа або ті, які працюють від безвиході. Професія хоч і стародавня, але завжди затребувана. Всі вони різні, їх називали і куртизанками, і потаскухами, лярвами, курвами, шльонбрами, але об'єднувало їх одне – розгульний спосіб життя і безкомплексованість.
ЧОМУ БОРДЕЛІ НАЗИВАЮТЬ ЛУПАНАРІЯМИ?
У ХV столітті вперше було згадано такий заклад, як лупанарій. Слово латинського походження, "лупус" – це вовчиця. Згодом його почали вживати в значенні "доступна всім".
Жрицям кохання до ХІХ століття забороняли закликати, заманювати клієнтів словами – дозволялося тільки, стояти на розі будинку і вити, як вовчиця, підвивати, скажімо так, тим самим зваблювати чоловіків. Навіть збереглися писемні згадки, які датовані ХV століттям, про двох жінок, які приїхали до Львова на "заробітки".
LVIV
Заходьте до нас, ми нікому не скажемo, що ви тут були
Публічні будинки у Львові були вже з середини ХV ст., адже про це свідчать історичні документи і вже з тих часів були легальними, оскільки місто виділяло кошти на розваги панянок з клієнтами. У львівських істориків є така думка, що найпершою ознакою колишнього борделю були приміщення віддалені від масового скупчення людей і ще не мало важним пунктом було: наявність окремих входу і виходу. Той, хто заходить у бордель, не бачить того, хто з нього виходить. Все це було зроблено з метою конфіденціальності.
Перша львівська повія, про яку згадують у давніх дописах – Катерина зі Львова. Є легенда, що вона працювала в одному із борделей, який знаходиться на сучасній Сербській у будинку, де зараз знаходиться банк «Львів». Жінка була настільки хорошим професіоналом, що не було відбою від клієнтів. Що своє то своє. З такою і по душам поговорити можна.
Насправді, будинків утіх, де чоловіки різних статусів могли попустувати з панянками, тоді розміщувалось чимало. Також були улюблені місця прогулянок нічних метеликів, які «полювали» на чоловіків.
ІСТОРИКИ ПРИПИСУЮТЬ ВІДКРИТТЯ ПЕРШОГО БУДИНКУ РОЗПУСТИ ІТАЛІЙЦЕВІ РУСЕТТО. 1473 РОКУ ВІН ВІДКРИВ ЦЕЙ ЗАКЛАД НА ТОМУ МІСЦІ, ДЕ ЗАРАЗ РУЇНИ СИНАГОГИ "ЗОЛОТА РОЗА" НЕПОДАЛІК МІСЬКОГО АРСЕНАЛУ. ЄЗУЇТИ ХОТІЛИ ПОБУДУВАТИ СВІЙ ХРАМ, ОДНАК ПЕРШИЙ ЗГАДУВАНИЙ У ЛЬВОВІ ЛУПАНАРІЙ ЗГОРІВ ПІД ЧАС ПОЖЕЖІ 1571 РОКУ.

Про легальне існування будинків насолоди також свідчить запис у міських касових книгах 1561 р. про те, що пан Юрій Войнар за оренду кімнати в кам'яниці для дому розпусти отримав 9 зол. На той час це були великі гроші, які місто заплатило за приміщення для борделю.
Це був не єдиний бордель, який знаходився поблизу площі Ринок. Вже у другій половині ХVІІІ ст., знову фігурує будинок розпусти, однак не в Войнаровській кам'яниці, а майже по сусідству (вул.Руська 18). Розваги тут не припинялися ні вдень, ні вночі, за винятком хіба що п'ятниць – днів суворого посту – і неділь. Такі гуляння для чесних парафіян були нестерпними. Тому тодішній священик Успенської церкви 1788 р. вніс протест до магістрату. У відповідь магістрат переніс заклад у інше місце.

Центром не обмежувалось розташування місць насолоди. Був ще бордель, який знаходився за театром ім. Марії Заньковецької, де на вулицю Богдана Хмельницького повертає трамвай №6 . Це місце називалося "На мості". Спокусниці цього лупанару були настільки відомі своєю професійністю, що навіть поети в своїх творах оспівували цих чарівниць. (фото оброблене алла)
А ДЕ Ж ШУКАТИ ХТИВИХ КЛІЄНТІВ?
На початку ХХ століття у Львові хотіли виділити цілу вулицю для того, аби жриці кохання пестили своїх клієнтів. Таким місцем мала б бути Шпитальна, однак ніхто з мешканців не захотів звідти переселятись. Розпусницям заборонялось пропонувати себе в середмісті та неподалік від високоякісних готелів, тому працювати в цьому місці розтрибухи не змогли, однак це не завадило їм зробити Шпитальну улюбленим місцем для зустрічей з хтивими чоловіками. У 1935 р. власники крамничок на вулиці Сикстуській (зараз Дорошенка) скаржилися на бездіяльність поліції, яка не ганяли з цієї вулиці повій, які любили тут чатувати на своїх «жертв». Потіпахи з'являлися поблизу їхніх закладів від четвертої години пополудні та відлякуючи поважних клієнтів.

LVIV
НЕЛЕГАЛЬНІ, АЛЕ І НЕ ЗАБОРОНЕНІ
Поряд з легальними будинками втіх були й нелегальні, де хтивий пан міг реалізувати свої найнестримніші сексуальні фантазії. Часом на такі будинки поліція робила "облави", однак швидко знаходила спільну мову з мацьорами (господинями борделю), то дівчинку їм безплатно відправлять то грошенят дадуть, вона ж їх потім і прикривала.
На самому Ринку, в одній кам'яниці мешкала "собі", а радше усім грошовитим донжуанам, пані Катажина Марціхова. Таємний будинок розпусти в асортименті мав на продаж найрізноманітніший товар! Починаючи від так званих "криївок", тобто дам з низів, і завершуючи чарівницями з вищого товариства, та навіть тринадцятилітні дівчатка – усе можна було дістати на "складі" пані Катажини Марціхової!

Ця дама мала позаду красиве, проте бурхливе минуле. Після веселого дівоцтва вона вийшла заміж за портьє, але… законний чоловік не прийшовся їй до смаку, отже вона "послала його до біса" і своє серце принесла в жертву Зиґмунтові Гауерстоку, "агентові", що як "розумна" людина взявся за прибуткову роботу – влаштування зустрічей панам і дамам з товариства або доставку живого неповнолітнього товару. Справи закоханої спілки йшли бездоганно, однак конкуренти не могли пробачити їм цього і в результаті «облава» зіпсувала їм налагоджений бізнес.

Проституція у Львові хоч і була напівлегальною, та все ж мала неписані правила, яких неодмінно дотримувались.
Відомі випадки, коли львівські повії навіть страйкували! Якось проститутки оголосили страйк у Львові. Зібралися поблизу вулиці Дорошенка, біля Головної пошти. Місто виділяло їм безкоштовного гінеколога. Ця жінка перевіряла жриць кохання, та в якийсь момент забракло грошей їй на зарплату. Тоді майже тисячу проституток страйкувало. Проституція у Львові хоч і була напівлегальною, та все ж мала неписані правила, яких неодмінно дотримувались.
Однак життя куртизанок не обмежувались лише тим, щоб цілими днями отримувати й приносити насолоду. Робочі будні вже й не такі легкі були, як на перший погляд здавалось би.
Найдревніша професія набувала неабиякої популярності в часи війни - чоловічі гормони давалися взнаки, і молоді офіцери всіх армій світу потребували любові, тому й шукали пригод на свою задницю і хвороб на статеві органи, адже не нехтували різним нелегальним пропозиціям. Дешевші повії, які їм і були потрібні, однак санітарні норми не завжди відповідали вимогам. Зі слів істориків, більшість клієнтів будинків розпусти були військові, до солдатів було зовсім інше ставлення. Зустрічались і патріотичні повії, які інтимною послугою допомагали армії. Пересічних містян в таких закладах було в рази менше.
LVIV
Але для того, щоб розпочати таку діяльність було певна низка факторів:
Жінка могла зареєструватись і працювати за власним бажанням(з трудовою книжкою).
Жінка була невільницею. Львів був транзитним пунктом при перевезенні секс-рабинь зі Сходу.
З 1884 року повією могла стати лише та жінка, яка не мала іншої можливості пргодувати себе і дітей.
Як відомо говорить пропаганда: "у Радянському Союзі сексу не було", але ж борделі то були, тільки з дуже хитрою назвою: "Банно-прачечный комбинат" – так "конспірувалися" будинки розпусти, яких працювали жриці кохання

Однак навіть попри те, що борделі на початку свого існування були легальними, потім їх заборонили, все одно будинки кохання існують, адже самотнім, та й не дуже, чоловікам десь потрібно реалізовувати свої найпотаємніші фантазії, а жінка може не тільки отримати насолоду, а й трішечки підзаробити.
LVIV
Легальність чи беззаконня?
Підтримую ідею легалізації проституції в Україні. Чому? Бо це унеможливлює колосальний тіньовий бізнес і злочинність, які живуть за рахунок нелегальної проституції.
Юрій Луценко
Генеральний прокурор України
Я за легалізацію, за медичне страхування і навіть за профспілки працівниць цього нелегкого бізнесу. Так чи інакше цим завжди і всюди будуть займатися, але за умов нелегальності ніяк не можна покарати насильство, застосоване до жінок.
Ірена Карпа
Письменниця
Ідею легалізації проституції не підтримую. Я прихильник моральних традицій і за правильне виховання як дівчат, так і хлопців.
Левко Лук'яненко
Дисидент, громадський діяч
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website